Ієрархія в Церкві
Земна церква
Церквою називається сукупність всіх православних християн – духовенство (біле і чорне духовенство), церковнослужителів і парафіян, живих і померлих, сполучених між собою вірою і любов’ю Христовою, священноначалієм і святими таїнствами.
Церковна влада – це владики і архієреї: білі – митрополити в білих клобуках; чорні – архієпископи і єпископи у чорних клобуках; строкаті – ті та інші разом; монастирські – настоятелі, келари, посадові старці; духовні – митрополити, архієпископи, єпископи, архімандрити, ігумени, ігумені, настоятельки жіночих монастирів.
Православна ієрархія
Православна ієрархія: вселенський собор, патріарх і синод (помісна церква). Вселенський собор-це зібрання пастирів та вчителів Християнської Кафолічної Церкви, по можливості, з усього всесвіту, для утвердження істинного вчення і благочиння між християнами.
Святійшому Синоду підпорядковані монастирі-лаври, ставропигіальні монастирі, екзархати, єпархії. Єпархії поділяються на благочинні округи, які розділені на парафії.
Російська Православна Церква є багатонаціональною Помісної Автокефальної Православної Церквою.
Українська Православна Церква є автономною структурою, що входить до складу Російської Православної Церкви,проте має свое управління, свій священний синод, та свого предстоятеля, що обирається без втручання Російської Православної Церкви.
Вищим органом церковної влади і управління є Помісний Собор, Архієрейський Собор, Священний Синод на чолі з Патріархом. Патріарх є предстоятелем Російської Православної Церкви носить титул “Святійший Патріарх Московський і всієї Русі”. Зовнішніми відмітними знаками патріаршого достоїнства є: білий куколь, зелена мантія, дві панагії, великий параман і напередносний хрест. У Синод, крім Патріарха, постійно входять митрополити: Київський, Петербурзький, Крутицький, Мінський. Постійним членом Священного Синоду є і голова Відділу зовнішньо-церковних зносин. Ще чотирьох запрошують з іншого єпископату по черзі, в якості тимчасових членів, на півроку.
Православна Церква поділяється на єпархії – місцеві церкви, очолювані архієреєм і складаються з парафій, об’єднаних в благочиння, які знаходяться на даній території монастирів.
Єпархіальним органом церковної влади і управління є правлячий архієрей з Єпархіальними зборами і Єпархіальною радою. Єпархія поділяється на благочинні округи на чолі з благочинними, призначаються єпархіальним архієреєм.
Органом парафіяльного управління є настоятель з Парафіяльним зборами та Парафіяльною радою. Приходом є громада православних християн, що складається з кліру та мирян, об’єднаних при храмі. Така громада складає частину єпархії, знаходиться під канонічним управлінням свого єпархіального архієрея і під керівництвом поставленого ним священика – настоятеля. На чолі кожної парафіяльної громади стоїть настоятель храму, який призначається єпархіальним архієреєм для духовного керівництва віруючими і управління причтом і приходом.
Парафіяльний причт визначається в складі: священика, диякона і псаломщика. Число членів причту може бути єпархіальною владою збільшена або зменшена (але мінімум це священик і псаломщик).
Ієрархія церковна включає священнослужителів усіх трьох ступенів священства в християнській церкві: єпископів (єпархіальні архієреї, ієрархи) – здійснюють Обряди, мають владу через рукоположення передавати іншим благодатний дар здійснювати оні; священиків (ієреї, пресвітери) – здійснюють Таїнства в залежності від єпископа, владу і благодать священства сприймають тільки для себе, дияконів – допомагають архієреям і священикам при здійсненні Таїнств.
Архієрей (глава області, єпархії) – вищий ступінь священства і загальне для всякого звання священнослужителя, що знаходиться на цій ступені (Патріарха, митрополита, архієпископа, єпископа). Єпископ, за Апостольським правилом, рукополагаеться двома або трьома архієреями. Архієрея обирає Собор вищої Церкви того краю, де знаходиться місто, для якого призначається рукополагаємый. Сан єпископа в адміністративному відношенні має п’ять ступенів: патріарх, екзарх, митрополит, архієпископ, єпископ, вікарний єпископ. Архієреї можуть призначатися тільки з числа архімандритів (чорне духовенство).
Священик (пресвітер, ієрей) – очолює церковне життя на парафіях (міських і сільських). Діляться на ієреїв та протоієреїв (пресвітерів і протопресвітерів). Старший священик на парафії називається настоятелем. Священик обирається і рукополагается єпископом.
Диякон – нижча ступінь священства. Старший диякон називається протодиякон.
Церковнослужителі (причетники) не входять у церковну ієрархію. До них відносяться іподиакон, дяк і паламар. Церковнослужителі існують при храмі і допомагають священикові спілкуватися з паствою. В різний час в православних храмах існували посади: паламар (прислуга під час служби), вівтарників, регент (управління криласом – співаками), співак (канонарх), читець, псаломщик, свічконосець, дячок, ставленик, дзвонар, воротар, церковний сторож, просвирня та інші. Нижчі чини не мають ієрархії.