Як підготовитися до сповіді та святого Причастя
З благословення Преосвященнішого Сергія, Єпископа Новосибірського та Бердського
Зміст
Таїнство Сповіді………………….3
Гріхи проти Бога…………………………4
Гріхи проти ближніх………………….. 5
Гріхи проти самого себе …………………………6
Як підготуватися до сповіді …………………………6
Як підготувати до сповіді дітей ………………………… 7
Як відбувається сповідь …………………………………. 10
Як підготуватися до причастя ………………………… 12
Таїнство Причастя …………………………………….. 14
Таїнство Сповіді
Сповідь (покаяння) — одне з семи християнських Таїнств, у якому кающийся, який сповідує свої гріхи перед священиком, при видимому прощенні гріхів (читанні дозвільної молитви), невидимо дозволяється від них. Самим Господом Ісусом Христом. Таїнство це встановлено Спасителем, який сказав Своїм учням: «Істинно говорю вам: що ви зв’яжете на землі, то буде пов’язане на небі; і що дозволите (розв’яжете) на землі, то буде дозволено на небі» (Євангеліє від Матвія, гл. 18, вірш 18). на кому залишіть, на тому залишаться» (Євангеліє від Івана, гл. 20, вірші 22-23). Апостоли ж передали владу «в’язати і дозволяти» своїм наступникам — єпископам, які, у свою чергу, при скоєнні Таїнства висвячення (священства) передають цю владу священикам.
Святі отці називають покаяння другим хрещенням: якщо при хрещенні людина очищається від влади первородного гріха, переданого їй при народженні від наших прабатьків Адама і Єви, то покаяння омиває його від скверни власних гріхів, вчинених нею вже після Таїнства Хрещення.
Для того, щоб Таїнство покаяння відбулося, з боку того, хто кається, необхідні: усвідомлення своєї гріховності, щире сердечне каяття у своїх гріхах, бажання залишити гріх і не повторювати його, віра в Ісуса Христа і надія на Його милосердя, віра в те, що Таїнство Сповіді має силу очистити і змити за молитвою священика щиросердно сповідані гріхи.
Апостол Іоанн каже: «Якщо кажемо, що не маємо гріха, — обманюємо самих себе, і істини немає в нас» (1 Послання Івана, гл. 1, вірш 7). У той же час, від багатьох доводиться чути: «Я не вбиваю, не краду, не
3
перелюбствую, то в чому ж мені каятися?» Але якщо ми уважно познайомимося з Божими заповідями, то виявимо, що ми грішимо проти багатьох з них. Умовно всі гріхи, вчинені людиною, можна поділити на три групи: гріхи проти Бога, гріхи проти ближніх і гріхи проти самого себе.
Гріхи проти Бога
— Невдячність Богові.
- Невіра. Сумнів у вірі. Виправдання своєї зневіри атеїстичним вихованням.
— Віровідступництво, малодушне мовчання, коли зневажають віру Христову, неношення натільного хреста, відвідування різних сект.
— Згадка імені Божого всує (коли ім’я Бога згадують не в молитві і не в благочестивій розмові про Нього).
- Клятва ім’ям Господа.
— Ворожба, лікування у бабусь-шепотунь, звернення до екстрасенсів, читання книг з чорної, білої та інших магій, читання та поширення окультної літератури та різних лжевчень.
— Думки про самогубство.
— Гра в карти та інші азартні ігри.
— Невиконання ранкового та вечірнього молитовного правила.
- Невідвідування храму Божого у недільні та святкові Дні.
— Недотримання постів у середу та п’ятницю, порушення інших постів, встановлених Церквою.
- Недбайливе (нещоденне) читання Святого Письма, душекорисної літератури.
— Порушення обітниць, даних Богові.
— Розпач у важких ситуаціях та зневіра у Промисел Божий, побоювання старості, злиднів, хвороб.
— Розсіяність на молитві, думки про житейське під час богослужіння.
— Засудження Церкви та її служителів.
4
Пристрасть до різних земних речей та задоволень.
Продовження гріховного життя в одній надії на милосердя Боже, тобто надмірне сподівання на Бога.
Порожня трата часу на перегляд телепередач, читання розважальних книг на шкоду часу для молитви, читання Євангелія та духовної літератури.
Приховування гріхів на сповіді та негідне причастя Святих Тайн.
Самонадія, людинодіяння, тобто надмірна надія на власні сили і на чиюсь допомогу, без сподівання на те, що все в руках Божих.
Гріхи проти ближніх
Виховання дітей поза християнською вірою.
Запальність, гнів, дратівливість.
Гордість.
Лжесвідчення.
Помста.
Насмішкуватість.
Скупість.
Неповернення боргів.
Несплата за працю зароблених грошей.
Ненадання допомоги нужденним.
Нешанування батьків, роздратування їхньою старістю.
Неповага до старших.
Недбайливість у своїй роботі.
Осуд.
Присвоєння чужого – крадіжка.
Сварки із сусідами та ближніми.
Вбивство своєї дитини в утробі (аборт), відмінювання інших до скоєння вбивства (аборта).
Вбивство словом — доведення людини наклепом або засудженням до болючого стану і навіть до смерті.
Вживання спиртного на поминках покійних замість посиленої молитви за них.
5
Гріхи проти самого себе
— Багатослівність, пересуди, марнослів’я. ,
— Безпричинний сміх.
— Неправду.
- Самолюбство.
- Роблення добрих справ напоказ.
— Марнославство.
- Бажання збагатитися.
— Сріблолюбство.
- Заздрість.
— Брехня.
— Пияцтво, вживання наркотиків.
- Черевоугоддя.
— Любодіяння — розпалювання блудних помислів, нечисті бажання, блудний дотик, перегляд еротичних фільмів та читання подібних книг.
— Блуд — фізична близькість осіб, які не пов’язані узами шлюбу.
— Перелюб — порушення подружньої вірності.
- Блуд протиприродний – фізична близькість осіб однієї статі, рукоблуддя.
— Кровозмішування — фізична близькість із близькими за спорідненістю чи кумівством.
Хоча перераховані вище гріхи умовно поділені на три частини, зрештою — це все гріхи і проти Бога (т.к. переступають Його заповіді і тим самим ображають Його), і проти ближніх (т.к. не дають розкритися істинним християнським відносинам і любові ), і проти себе (т. до. перешкоджають рятівному устрою душі).
Як підготуватися до сповіді
Той, хто бажає принести перед Богом покаяння у скоєних гріхах, повинен підготуватися до Таїнства Сповіді. До сповіді треба приготуватися заздалегідь: бажано прочитати літературу, присвячену Таїнствам Сповіді та Причастя, згадати всі свої гріхи, можна виписати їх на
6
окремий листок, щоб перед сповіддю переглянути його. Іноді листок з перерахованими гріхами віддають на прочитання духовнику, але про гріхи, які особливо обтяжують душу, треба розповісти вголос. Не треба розповідати духовнику довгих історій, достатньо викласти гріх. Наприклад, якщо ви перебуваєте у ворожнечі з родичами чи сусідами, не треба розповідати, що спричинило цю ворожнечу — необхідно покаятися у самому гріху засудження рідних чи сусідів. Богу і духовнику важливий не список гріхів, а покаянне почуття сповідуваного, не детальні розповіді, а серце, що скрушиться. Слід пам’ятати, що сповідь — це усвідомлення власних недоліків, а передусім — спрага очиститися від них. У жодному разі неприпустимим є виправдання себе — це вже не покаяння! Старець Силуан Афонський так пояснює, що таке справжнє покаяння: «Ось знак прощення гріхів: якщо ти зненавидів гріх, то Господь пробачив тобі гріхи твої».
Добре виробити звичку щовечора аналізувати минулий день і приносити щоденне покаяння перед Богом, записуючи серйозні гріхи для майбутньої сповіді у духовника. Потрібно примиритися з ближніми і вибачитися у всіх, кого образили. Підготовляючись до сповіді, бажано посилити своє вечірнє молитовне правило читанням покаянного канону, який знаходиться у православному молитвослові.
Щоб сповідатися, необхідно дізнатися, коли у храмі відбувається Таїнство Сповіді. У тих храмах, де служба відбувається щодня, щодня відбувається і Таїнство Сповіді. У тих же храмах, де немає щоденної служби, потрібно попередньо ознайомитись із розкладом служб.
Як підготувати до сповіді дітей
Діти до семи років (у Церкві їх називають немовлятами) приступають до Таїнства Причастя без попередньої сповіді, але необхідно з раннього дитинства виробляти у дітей почуття благоговіння перед цим великим
7
Таїнством. Часте причастя без належної підготовки може виробити в дітей віком небажане почуття буденності того, що відбувається. Немовлят бажано за 2-3 дні готувати до майбутнього Причастя: читати з ними Євангеліє, житія святих, інші корисні книги, скоротити, а краще зовсім виключити перегляд телевізора (але робити це потрібно тактично, не виробляючи у дитини негативних асоціацій з підготовкою до Причастя ), простежити за їх молитвою вранці та перед сном, поговорити з дитиною про минулі дні та підвести її до відчуття сорому за власні провини. Головне ж треба пам’ятати, що немає нічого дієвішого для дитини, як особистий приклад батьків.
Починаючи з семи років, діти (отроки) вже приступають до Таїнства Причастя, як і дорослі, лише після попереднього вчинення Таїнства Сповіді. Багато в чому гріхи, перелічені в попередніх розділах, притаманні і дітям, проте дитяча сповідь має свої особливості. Щоб налаштувати дітей на щире покаяння, можна дати їм прочитати наступний список можливих гріхів:
— Чи не залежувався в ліжку вранці і чи не пропускав через це ранкове молитовне правило?
— Чи не сідав за стіл, не помолившись і чи не лягав спати без молитви?
— Чи знаєш напам’ять найголовніші православні молитви: «Отче наш», «Ісусову молитву», «Богородице Діво, радуйся», молитву до свого Небесного покровителя, ім’я якого носиш?
— Чи щонеділі ходив до церкви?
— Чи не захоплювався різними забавами на церковні свята замість відвідування храму Божого?
— Чи поводився належним чином себе на церковній службі, чи не бігав храмом, чи не вів порожніх розмов з однолітками, вводячи їх тим самим у спокусу?
— Чи не говорив без потреби ім’я Боже?
8
— Чи правильно робиш хресне знамення, чи не поспішаєш при цьому, чи не спотворюєш хресне знамення?
— Чи не відволікався під час молитви на сторонні думки?
— Чи читаєш Євангеліє та інші духовні книги?
— Чи носиш натільний хрестик і чи не соромишся його?
— Чи не використовуєш хрестик як прикрасу, що грішно?
— Чи не одягаєш різні амулети, наприклад знаки зодіаку?
— Чи не ворожив, чи не ворожив?
— Чи не приховував перед батюшкою на сповіді свої гріхи через помилкове сорому, а потім непристойно причащався?
— Чи не пишався перед собою і перед іншими своїми успіхами, здібностями?
— Чи сперечався з кимось — тільки заради того, щоб узяти гору в суперечці?
— Чи не обманював своїх батьків через страх бути покараним?
— Чи не їв у піст без дозволу батьків скоромного, наприклад морозива?
— Чи слухався своїх батьків, чи не сперечався з ними, чи не вимагав від них дорогої покупки?
— Чи не завдавав побоїв комусь? Чи не підбурював до цього інших?
— Чи не кривдив молодших?
— Чи не мучив тварин?
— Чи не пліткував про кого, чи не бідкався на кого?
— Чи не сміявся з людей, які мають якісь фізичні вади?
— Чи не пробував курити, випивати, нюхати клей чи вживати наркотики?
— Чи не поганословив?
— Чи не грав у карти?
— Чи не займався рукоблуддям?
— Чи не привласнював собі чужого?
— Чи не мав звички брати без попиту те, що тобі не належить?
— Чи не лінувався допомагати батькам по дому?
9
— Чи не вдавався хворим, щоб уникнути своїх обов’язків?
— Чи не заздрив іншим?
Наведений перелік – лише загальна схема можливих гріхів. Кожна дитина може мати свої, індивідуальні переживання, пов’язані з конкретними випадками. Завдання батьків – налаштувати дитину на покаяні почуття перед Таїнством Сповіді. Можна порадити йому згадати свої провини, здійснені після останньої сповіді, написати свої гріхи на аркуші паперу, але не слід робити за нього. Головне: дитина повинна зрозуміти, що Таїнство Сповіді — це Таїнство, яке очищає від гріхів душу за умови щирого, щирого покаяння та бажання не повторювати їх більше.
Як відбувається сповідь
Сповідь відбувається у храмах або ввечері після вечірнього богослужіння, або вранці перед літургією. У жодному разі не можна запізнюватися до початку сповіді, оскільки Таїнство починається з читання чинопослідування, в якому має молитовно брати участь кожен бажаючий сповідатися. Під час читання чинопослідування священик звертається до тих, хто кається, щоб вони назвали свої імена — всі відповідають напівголосно. Ті, хто запізнився на початок сповіді, до Таїнства не допускаються; священик, якщо є така можливість, наприкінці сповіді знову читає для них чинопослідування і приймає сповідь, або призначає її на інший день. Не можна братися до Таїнства Покаяння жінкам у період місячного очищення.
Сповідання зазвичай відбувається в храмі при збігу народу, тому потрібно поважати таємницю сповіді, не тіснитися поруч зі священиком, який приймає сповідь, і не бентежити священика, що сповідується, відкриває свої гріхи. Сповідь має бути повною. Не можна сповідувати спочатку одні гріхи, інші залишати наступного разу. Ті гріхи, які кається сповідував у пре-
10
дидючі сповіді і які вже були відпущені, знову не називаються. При можливості потрібно сповідатися в одного й того духовника. Не слід, маючи постійного духовника, шукати іншого для сповідання своїх гріхів, відкрити які знайомому духовнику заважає почуття хибного сорому. Ті, хто так робить, намагаються обдурити Самого Бога: на сповіді ми сповідуємо свої гріхи не духовнику, а разом з ним — Самому Спасителеві.
У великих храмах через велику кількість тих, хто кається і неможливості священика прийняти сповідання від усіх бажаючих, зазвичай практикується «загальна сповідь», коли священик перераховує вголос найбільш поширені гріхи і каються в них, що стоять перед ним, і після чого всі по черзі підходять під дозвільну молитву. . Тим, хто ніколи не був на сповіді або не сповідався кілька років, слід уникати загальної сповіді. Таким потрібно обов’язково пройти приватну сповідь — навіщо потрібно вибрати або будній день, коли в храмі не так багато сповідуючих, або знайти парафію, де відбувається лише приватна сповідь. Якщо ж такої можливості немає, треба на спільній сповіді підійти до священика за дозвільною молитвою серед останніх, щоб нікого не затримувати, і, пояснивши ситуацію, відкритися йому в гріхах. Також повинні вчинити і ті, хто має тяжкий гріх.
Багато подвижників благочестя попереджають, що тяжкий гріх, про який сповідник промовчав на спільній сповіді, так і залишається не покаяним, а значить і не прощеним.
Після сповідання гріхів і прочитання священиком дозвільної молитви, той, хто кається, цілує хрест і Євангеліє, що лежать на аналої, і, якщо готувався до причастя, бере у духовника благословення на причастя Святих Христових Тайн.
11
У деяких випадках священик може накласти на єпітимію, що кається, — духовні вправи, призначені для поглиблення покаяння і викорінення гріхових навичок. До епітімій треба ставитися, як до волі Божої, висловленої через священика, що вимагає обов’язкового виконання для лікування душі того, хто кається. У разі неможливості з різних причин виконати епітимію слід звернутися для вирішення труднощів до того священика, який її наклав.
Ті, хто бажають не тільки сповідатися, але й причаститися, повинні гідно і відповідно до вимог Церкви приготуватися до Таїнства Причастя. Називається таке приготування говінням.
Як підготуватися до причастя
Дні говіння тривають зазвичай тиждень, у крайньому випадку три дні. Цими днями наказується пост. З раціону виключається скоромна їжа — м’ясні, молочні продукти, яйця, а дні строгих постів — і риба. Подружжя утримується від фізичної близькості. Сім’я відмовляється від розваг та перегляду телепередач. Якщо дозволяють обставини, у ці дні слід відвідувати богослужіння в храмі. Більш старанно виконуються ранкові та вечірні молитовні правила з додаванням до них читання Покаянного канону.
Незалежно від того, коли в храмі відбувається Таїнство Сповіді — увечері чи вранці, необхідно напередодні причастя відвідати вечірню службу. Увечері, перед читанням молитов на сон прийдешнім, читається три канони: Покаяний до Господа нашого Ісуса Христа, Богородиці, Ангела хранителя. Можна читати кожен канон окремо, або користуватися молитвословами, де об’єднані ці три канони. Потім читається канон до Святого Причастя до молитов до Святого Причастя, які читаються вранці. Тим, кому важко здійснювати таке молитовне правило
12
один день беруть благословення у священика прочитати три канони заздалегідь протягом днів говіння.
Дітям досить складно дотриматися всіх молитовних правил підготовки до причастя. Батькам необхідно разом із духовником вибрати оптимальну кількість молитов, яка буде під силу дитині, потім поступово збільшувати кількість потрібних молитов, необхідних для підготовки до причастя, аж до повного молитовного правила до Святого Причастя.
Для деяких становить велику трудність прочитання необхідних канонів та молитов. Тому інші роками не сповідаються і не причащаються. Багато хто плутає підготовку до сповіді (при якій не потрібний настільки великий обсяг прочитаних молитов) та підготовку до причастя. Таким можна рекомендувати приступати до Таїнств Сповіді та Причастя поетапно. Спочатку потрібно належним чином підготуватися до сповіді і при сповіданні гріхів попросити у духовника поради. Потрібно молитися Господу, щоб Він допоміг подолати труднощі і дав сили гідно підготуватися до Таїнства Причастя.
Оскільки прийнято розпочинати Таїнство Причастя натще, з дванадцятої години ночі вже не їдять і не п’ють (курці — не курять). Виняток становлять немовлята (діти до семи років). Але й дітей з певного віку (починаючи з 5—6 років, а якщо й раніше) необхідно привчати до існуючого правила.
Вранці також нічого не їдять і не п’ють і, звичайно, не курять, можна лише почистити зуби. Після прочитання ранкових молитов читаються молитви до Святого Причастя. Якщо вранці читання молитов до Святого Причастя важко, то треба взяти благословення у священика прочитати їх увечері напередодні. Якщо у храмі сповідь відбувається вранці, необхідно прийти вчасно, до початку сповіді. Якщо сповідь була здійснена напередодні ввечері, то той, хто сповідається, приходить до початку служби і молиться з усіма.
13
Таїнство Причастя
Причастя Святих Христових Таїн є Таїнством, встановленим Самим Спасителем під час Таємної вечори: «Ісус узяв хліб і, благословивши, переломив і, роздаючи учням, сказав: Прийміть, їдьте: це Тіло Моє. І, взявши чашу і дякувавши, подав їм і сказав: Пийте з неї все, бо це є Кров Моя Нового Заповіту, яка за багатьох виливається на залишення гріхів» (Євангеліє від Матвія, гл. 26, вірші 26-28).
Під час Божественної літургії звершується Таїнство Святої Євхаристії — хліб і вино таємниче перетворюються на Тіло і Кров Христову і причасники, приймаючи Їх під час причастя, таємничо, незбагненно для людського розуму, з’єднуються з Самим Христом, оскільки весь Він міститься в кожній Частинці Причастя .
Причащення Святих Христових Тайн необхідно, щоб увійти в життя вічне. Про це говорить Сам Спаситель: «Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете їсти Плоти Сина Людського і пити Його Крові, то не будете мати в собі життя. Той, Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день…» (Євангеліє від Івана, гл. 6, вірші 53 — 54).
Таїнство Причастя — незбагненно велике, тому вимагає попереднього очищення Таїнством Покаяння; виняток становлять лише немовлята до семи років, які причащаються без приготування, призначеного для мирян. Жінкам необхідно стерти з губ помаду. Не можна причащатися жінкам під час місячного очищення. Жінки після пологів допускаються до причастя лише після прочитання з них очисної молитви сорокового дня.
Під час виходу священика зі Святими Дарами причасники роблять один земний (якщо день будній) або поясний — (якщо день недільний чи святковий) уклін і уважно слухають слова молитов, що читаються священиком, повторюючи їх про себе. Після прочитання молитов при-
14
приватники, склавши руки на грудях хрестоподібно (права поверх лівої), чинно, не тіснячись, у глибокій смиренності підходять до Святої Чаші. Склався благочестивий звичай першими до Чаші пропускати дітей, потім підходять чоловіки, після них жінки. У Чаші хреститися не слід, щоб її випадково не зачепити. Вголос назвавши своє ім’я, причасник, розкривши уста, приймає Святі Дари – Тіло і Кров Христові. Після причастя диякон або паламар обтирають причаснику вуста спеціальним платом, після чого він цілує край святої Чаші та відходить до спеціального столика, де приймає запивку (теплоту) та з’їдає частинку просфори. Це робиться для того, щоб жодна частка тіла Христового не залишилася в роті. Не прийнявши теплоти, не можна прикладатися ні до ікон, ні до Хреста, ні до Євангелія.
Після ухвалення теплоти причасники з храму не йдуть і моляться з усіма до кінця богослужіння. Після відпустки (заключних слів богослужіння) причасники підходять до Хреста і уважно вислуховують подячні молитви після Святого Причастя. Після прослуховування молитов причасники поважно розходяться, намагаючись якомога довше зберегти чистоту своєї очищеної від гріхів душі, не розмінюючись на порожні розмови та непотрібні для душі справи. У день після причастя Святих Тайн не відбуваються земні поклони, при благословенні у священика до руки не прикладаються. Прикладатися можна лише до ікон, Хреста та Євангелія. Залишок дня необхідно провести благочестиво: уникати багатослів’я (краще взагалі більше мовчати), перегляду телевізора, виключити подружню близькість, що палить бажано утриматися від куріння. Бажано вдома прочитати подячні молитви після Святого Причастя. Те, що в день причастя не можна вітатись за руку — забобон. У жодному разі не можна причащатися кілька разів на день.
У випадках хвороби та немочі причащатися можна вдома. Для цього додому запрошується священик. У зави-
15
симості від свого стану хворий належною мірою готується до сповіді та причастя. У будь-якому випадку причащатися може тільки натще (за винятком вмираючих). Діти до семи років удома не причащаються, оскільки вони, на відміну дорослих, можуть причащатися лише Кров’ю Христовою, а запасні Дари, якими причащає священик вдома, містять лише частки Тіла Христового, наповнені Його Кров’ю. З цієї причини немовлята не причащаються на літургії Преосвященних Дарів, що здійснюється в будні дні під час Великого Посту.
Кожен християнин або сам визначає час, коли йому необхідно сповідатися і причаститися, або робить це благословенням свого духовного отця. Існує благочестивий звичай причащатися не рідше за п’ять разів на рік — у кожен із чотирьох багатоденних постів і в день свого Ангела (день пам’яті святого, ім’я якого носиш).
Як часто необхідно причащатися, дає благочестиву пораду преподобний Никодим Святогорець: «Істинні причасники завжди бувають за Причастям у відчутно благодатному стані. Серце їсть тоді Господа духовно.
Але як ми і тілом стиснуті, і зовнішніми справами і відносинами оточені, в яких довго повинні брати участь, то духовне вкушення Господа, по роздвоєнню нашої уваги і почуття, з кожним днем послаблюється, заслонюється і ховається.
Тому ревнителі, відчувши збіднення його, поспішають відновити його в силі, і коли відновлять, відчувають, що ніби знову їдять Господа».