Перейти к содержимому

Поезія шкільної пори

Поезія шкільної пори

Поезія шкільної пори

 

20 октября.

Люблю бродить по улицам осенним,

Когда скрывает алый глаз закат,

И с легким настроением вечерним

В раздумиях послушать листопад…

 

Как хорошо идти идти под фонарями,

И слышать, как шуршит в ногах листва.

И дышится осенними духами,

И кружится хмельная голова.

 

 

Пусть.

Пусть все, что уходит,

И все, что приходит-

Пусть все ожидает в пути.

Пусть небо пылает,

А сердце… страдает.

Ведь я на пороге любви.

 

А звездные россыпи

Путь не осветят,

Они впереди- маяки.

В сердечную бурю,

В извечную бурю

К тебе помогают дойти…

1987

 

 

Ощущение.

Душа с ручьем

в березу перешла.
В дыханье ветра свежее,

прохладу

Внесла.

И в каждой жилке разлила…

Больному сердцу

даруя отраду…

 

 

 

Літня ніч.

Вже знову літо,

Й застиг навіки,

У чорній далі
Птах Лебідь й зорі.

Над головою-

Високо в небі,

Летить він в вічність

Крізь звізди терни.

А в ночі літні,

Мов мов місяць в квітні,

Сад зацвітає,

Й земля співає!:

“Вже скоро! Скоро

зелене поле

заколоситься

й мене сховає…”

Чарівні ночі,

Мов чорні очі…

Вже знову літо,

І білим цвітом

Видніє в квіті

Тютюн в ночі.

Все спить, все тихо,

І, навіть, лихо

В норі заснуло

Все тихо. Мертво…

 

Весь берег сірий.

Ставок аж чорний,

Хвилює цятки

В своїй воді.

Все тихо-тихо.

І лишень пискне

В землі хтось лячно,

Та зірка блисне…

 

Чарівна зірка!

Далеке сонце!

Нічна прикраса,

В безодні чорній!

Я дочекаюсь

Твого падіння.

Злетиш ти радо

З свого склепіння…

Чарівні ночі,

Мов чорні очі…

 

Вже, наче, ранок?

І хилить місяць

Аж ген за обрій –

На відпочинок.

Та все ще темно.

І сяють зорі

Звідсіль високо.

В своєму морі…

 

 

Ранок.

Відгриміли громи,

Впали з неба краплі,

Ніч в перед - без вечора

прийшла.

Сіра. А ні іскри -

В ній не буде зорей,

Дихає волого темнота…

 

Ранок також вогкий,

Відганяє хмари.

Вітер ривкий, мокрий

З листя дощ струха

В трави, мов росою,

Й знову застига…

 

Сонце встало тихо.

Обрій в хмарах сірих

Ранок оббагрило,

Й світ обняла дивно,

В кольорах всіх милих

Дивна, тепла сила…

 

Літо.

Розпустить

блискучі коси

На свіжі

прозорі роси

Сонце у небі.

Розтопить

холодні хмари,

Що плинуть,

мов сірі мари,

У дощові краплини.

Червоним,

м`яким блиском,

Тисячами маленьких сонець

Щедро засяють

вишні.

Земля

обновилась свіжо,

І стала липкою

знову,

Як після весняної

пашні…

 

А ліс гомонить

різно,

На мовах чужих

й рідних,

І вітер гуляє радо,

По тропах лісних

грибних.

І десь -

в гущаві – верховітті,

Щебечуть

маленькі птахи

В чеканні батьків рідних,

У гніздах

підпитих пухом.

А в полі -

дзвенить тиша,

Стоїть нерухомо

береза,

І сушить траву

сонце,

І дивиться в синю казку,

У чисту

джерельну воду,

Глибоку, бездонну,

без броду.

І бачить там в квітах

літо…

 

 

 

 

Серпень.

Розсіяв серпень теплі дні,

Сумує літо в дні останні,

Але ще сходить в сподіванні,

Ще літнє сонце у вікні..

Вже видно в листі де-не-де

Пожовклий лист – сивину літа,

Він був зеленим, дихав вітром,

Але впаде, як все живе…

Вже холодніші стали зорі,

Тремтять вони у далині,

Примарним потойбічним світлом.

Та відбиваються в воді….

 

 

 

***

Духмяний, свіжий, колосистий

Сніп,

Дощами літніми росистий

Хліб,

Розносить з поля свій солодкий

Дух,

За обрієм вже срібний серп

Затух .

Жевріє зерно в променях

Зорі,

Долоні прагнуть свіжої

Землі,

А тіло п`є із неї силу й

Міць,

Вона найкрепша усіляких

Криць.

вересень 1987

 

На вокзалі.

Час прощатись.

Вже поїзд рушає

Од перону дитинства мого,

І не знає, навіть

Доля не знає,

Вередливого шляху свого.

 

Я дарую тобі

Свої квіти –

Мрії стиглого літа мої,

І назавжди,

Як спогад останній

Я візьму привокзальні вогні.

 

 

 

Дозрівали горіхи.

(роздуми біля покинутої оселі)

Дозрівають горіхи

Над темною хатньою стріхою,

Віти грубі, зелені

У подвір`я

Надихали тінь.

Роздивляється небо

Крізь листя широке

Горіхове

Чорні вікна самотніх

Покинутих стін.

 

Руки теплі хазяйські

Вже давно до дверей

Не торкалися,

Вітер, дощ і сніги

Залишили труху з половиць,

Тільки чути і досі

Скрип візка

Із майном від`їзджаючих…

Дозрівають горіхи,

І падають,

Падають ниць.

 

З опублікованих 1988р.

Дозрівали горіхи.

(варіація)

Дозрівають горіхи

Над темною хатньою стріхою,

Віти грубі, зелені

У подвір`я надихали тінь.

Роздивляється небо

Крізь листя широке горіхове

В чорні вікна самотніх

небілених стін.

Радість, втома й жура

Вже давно до дверей не

торкаються,

Вітер так не гостинно

Розкидав газети з полиць.

А будинку старому

Все діти грайливі ввижаються…

Дозрівають горіхи

І падають, падають ниць.

1988

 

***

Байдужа й сіра

Наша суєта

Так впевнено

Проноситься над містом,

Й так не помітно

Поряд обліта

Сивина літа

Порваним намистом.

Листки поїла

Вогняна іржа,

Кленові крила

Разом облетіли.

Краса втіша дорослих –

Розважа.

І тільки дати

Осінь розуміли…

 

 

 

Гармонія.

Розвиднялося небо…

І туман на розбитій дорозі

Застелив молоком,

Що не видно і кроку ступить.

Біля шляху завмер

Дідуган на старезному возі.

Він куняє у пояс,

І…Тиша довкола….

Дзвенить….

 

 

 

Ритми.

Дощами літніми росистий

Хліб,

Духмяний, свіжий, колосистий

Сніп

Розносить з поля свій солодкий

Дух.

За ніччю ранок починає

Рух.

І народив в тяжкій натузі

Світ

Гарячий промінь на холодний

Глід.

Палахкотить од відблиску

Стерня,

Й стара земля чека нового

Дня.

 

 

 

Сцена.

Під зеленою тінню

До бруку нахилених віт.

В центрі міста,

Побіля базарної площі.

Просто, втупившись в землю,

Там старість на цеглі сидить,

В перехожих людей

Жебракуючи гроші.

 

Як упаде мідяк

В посивілий, потертий кашкет,

Перехрестить у спину

Погляд сивої ночі,

 

“Дай же ж Боже й тобі!”-

Щось шелесне, покірне таке,

І суєтне життя

Заховає від сорому очі…

1988

 

***

Предела жестокости

Нет человека.

У многих сознанья

Содеянных дел.

Он зверь,

Если служит

Курком пистолета.

Опасней,

Когда понимает,

Что зверь.

Увага! Копіювання авторських матеріалів для комерційної діяльності та без згоди автора ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.

*

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.