Перейти к содержимому

Поезія шкільної пори

Поезія шкільної пори

Поезія шкільної пори

 

20 октября.

Люблю бродить по улицам осенним,

Когда скрывает алый глаз закат,

И с легким настроением вечерним

В раздумиях послушать листопад…

 

Как хорошо идти идти под фонарями,

И слышать, как шуршит в ногах листва.

И дышится осенними духами,

И кружится хмельная голова.

 

 

Пусть.

Пусть все, что уходит,

И все, что приходит-

Пусть все ожидает в пути.

Пусть небо пылает,

А сердце… страдает.

Ведь я на пороге любви.

 

А звездные россыпи

Путь не осветят,

Они впереди- маяки.

В сердечную бурю,

В извечную бурю

К тебе помогают дойти…

1987

 

 

Ощущение.

Душа с ручьем

в березу перешла.
В дыханье ветра свежее,

прохладу

Внесла.

И в каждой жилке разлила…

Больному сердцу

даруя отраду…

 

 

 

Літня ніч.

Вже знову літо,

Й застиг навіки,

У чорній далі
Птах Лебідь й зорі.

Над головою-

Високо в небі,

Летить він в вічність

Крізь звізди терни.

А в ночі літні,

Мов мов місяць в квітні,

Сад зацвітає,

Й земля співає!:

“Вже скоро! Скоро

зелене поле

заколоситься

й мене сховає…”

Чарівні ночі,

Мов чорні очі…

Вже знову літо,

І білим цвітом

Видніє в квіті

Тютюн в ночі.

Все спить, все тихо,

І, навіть, лихо

В норі заснуло

Все тихо. Мертво…

 

Весь берег сірий.

Ставок аж чорний,

Хвилює цятки

В своїй воді.

Все тихо-тихо.

І лишень пискне

В землі хтось лячно,

Та зірка блисне…

 

Чарівна зірка!

Далеке сонце!

Нічна прикраса,

В безодні чорній!

Я дочекаюсь

Твого падіння.

Злетиш ти радо

З свого склепіння…

Чарівні ночі,

Мов чорні очі…

 

Вже, наче, ранок?

І хилить місяць

Аж ген за обрій –

На відпочинок.

Та все ще темно.

І сяють зорі

Звідсіль високо.

В своєму морі…

 

 

Ранок.

Відгриміли громи,

Впали з неба краплі,

Ніч в перед - без вечора

прийшла.

Сіра. А ні іскри -

В ній не буде зорей,

Дихає волого темнота…

 

Ранок також вогкий,

Відганяє хмари.

Вітер ривкий, мокрий

З листя дощ струха

В трави, мов росою,

Й знову застига…

 

Сонце встало тихо.

Обрій в хмарах сірих

Ранок оббагрило,

Й світ обняла дивно,

В кольорах всіх милих

Дивна, тепла сила…

 

Літо.

Розпустить

блискучі коси

На свіжі

прозорі роси

Сонце у небі.

Розтопить

холодні хмари,

Що плинуть,

мов сірі мари,

У дощові краплини.

Червоним,

м`яким блиском,

Тисячами маленьких сонець

Щедро засяють

вишні.

Земля

обновилась свіжо,

І стала липкою

знову,

Як після весняної

пашні…

 

А ліс гомонить

різно,

На мовах чужих

й рідних,

І вітер гуляє радо,

По тропах лісних

грибних.

І десь -

в гущаві – верховітті,

Щебечуть

маленькі птахи

В чеканні батьків рідних,

У гніздах

підпитих пухом.

А в полі -

дзвенить тиша,

Стоїть нерухомо

береза,

І сушить траву

сонце,

І дивиться в синю казку,

У чисту

джерельну воду,

Глибоку, бездонну,

без броду.

І бачить там в квітах

літо…

 

 

 

 

Серпень.

Розсіяв серпень теплі дні,

Сумує літо в дні останні,

Але ще сходить в сподіванні,

Ще літнє сонце у вікні..

Вже видно в листі де-не-де

Пожовклий лист – сивину літа,

Він був зеленим, дихав вітром,

Але впаде, як все живе…

Вже холодніші стали зорі,

Тремтять вони у далині,

Примарним потойбічним світлом.

Та відбиваються в воді….

 

 

 

***

Духмяний, свіжий, колосистий

Сніп,

Дощами літніми росистий

Хліб,

Розносить з поля свій солодкий

Дух,

За обрієм вже срібний серп

Затух .

Жевріє зерно в променях

Зорі,

Долоні прагнуть свіжої

Землі,

А тіло п`є із неї силу й

Міць,

Вона найкрепша усіляких

Криць.

вересень 1987

 

На вокзалі.

Час прощатись.

Вже поїзд рушає

Од перону дитинства мого,

І не знає, навіть

Доля не знає,

Вередливого шляху свого.

 

Я дарую тобі

Свої квіти –

Мрії стиглого літа мої,

І назавжди,

Як спогад останній

Я візьму привокзальні вогні.

 

 

 

Дозрівали горіхи.

(роздуми біля покинутої оселі)

Дозрівають горіхи

Над темною хатньою стріхою,

Віти грубі, зелені

У подвір`я

Надихали тінь.

Роздивляється небо

Крізь листя широке

Горіхове

Чорні вікна самотніх

Покинутих стін.

 

Руки теплі хазяйські

Вже давно до дверей

Не торкалися,

Вітер, дощ і сніги

Залишили труху з половиць,

Тільки чути і досі

Скрип візка

Із майном від`їзджаючих…

Дозрівають горіхи,

І падають,

Падають ниць.

 

З опублікованих 1988р.

Дозрівали горіхи.

(варіація)

Дозрівають горіхи

Над темною хатньою стріхою,

Віти грубі, зелені

У подвір`я надихали тінь.

Роздивляється небо

Крізь листя широке горіхове

В чорні вікна самотніх

небілених стін.

Радість, втома й жура

Вже давно до дверей не

торкаються,

Вітер так не гостинно

Розкидав газети з полиць.

А будинку старому

Все діти грайливі ввижаються…

Дозрівають горіхи

І падають, падають ниць.

1988

 

***

Байдужа й сіра

Наша суєта

Так впевнено

Проноситься над містом,

Й так не помітно

Поряд обліта

Сивина літа

Порваним намистом.

Листки поїла

Вогняна іржа,

Кленові крила

Разом облетіли.

Краса втіша дорослих –

Розважа.

І тільки дати

Осінь розуміли…

 

 

 

Гармонія.

Розвиднялося небо…

І туман на розбитій дорозі

Застелив молоком,

Що не видно і кроку ступить.

Біля шляху завмер

Дідуган на старезному возі.

Він куняє у пояс,

І…Тиша довкола….

Дзвенить….

 

 

 

Ритми.

Дощами літніми росистий

Хліб,

Духмяний, свіжий, колосистий

Сніп

Розносить з поля свій солодкий

Дух.

За ніччю ранок починає

Рух.

І народив в тяжкій натузі

Світ

Гарячий промінь на холодний

Глід.

Палахкотить од відблиску

Стерня,

Й стара земля чека нового

Дня.

 

 

 

Сцена.

Під зеленою тінню

До бруку нахилених віт.

В центрі міста,

Побіля базарної площі.

Просто, втупившись в землю,

Там старість на цеглі сидить,

В перехожих людей

Жебракуючи гроші.

 

Як упаде мідяк

В посивілий, потертий кашкет,

Перехрестить у спину

Погляд сивої ночі,

 

“Дай же ж Боже й тобі!”-

Щось шелесне, покірне таке,

І суєтне життя

Заховає від сорому очі…

1988

 

***

Предела жестокости

Нет человека.

У многих сознанья

Содеянных дел.

Он зверь,

Если служит

Курком пистолета.

Опасней,

Когда понимает,

Что зверь.

Увага! Копіювання авторських матеріалів для комерційної діяльності та без згоди автора ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.

*